Головна Головна -> Твори -> СКОВОРОДА ГРИГОРIЙ БІОГРАФІЯ

СКОВОРОДА ГРИГОРIЙ БІОГРАФІЯ




(1722
Ї1794)
Народився у с. Чорнухи на Полтавщинi у бiднiй козацькiй родинi. Навчався у
Києво-Могилянськiй академiï. Три роки (1741-1744) спiвав у придворнiй хоровiй
капелi царицi Єлизавети (деякий час був регентом
Ї керiвником хору), це дало змогу побувати за кордоном: в Австрiï,
Iталiï, Нiмеччинi, Польщi, Угорщинi. Там Сковорода збагачував знання,
вiдвiдував лекцiï вiдомих учених.
Протягом 1753 р. працював у Переяславському колегiумi, де викладав пiïтику.
Через конфлiкт iз керiвництвом закладу був змушений покинути роботу. З 1754 по
1759 рр. продовжив педагогiчну дiяльнiсть як домашнiй учитель, вихователь. Пiзнiше
викладав у Харкiвському колегiумi поетику, риторику, грецьку мову. Систему
виховання Сковорода розробив у курсi “Християнське добронравiє” i пропагував його,
коли у 1769 р. покинув педагогiчну дiяльнiсть i став мандрiвним фiлософом. Останнi
роки життя провiв у мандрах. На могилi фiлософа написано його слова “Свiт ловив
мене, але не спiймав”.
Спадщина письменника-фiлософа складається з фiлософських трактатiв, поезiй, байок.
Утворах вiдбито фiлософськi погляди автора: життя людини
Ї це постiйне самопiзнання, самовдосконалення. Свiт можна зробити цiлiсним, лише
вiднайшовши себе, пiзнавши сутнiсть свого “я”.
Мотиви свободи i щастя у книжцi Сковороди “Сад божественних пiсень”

Сковорода був видатним фiлософом-гуманiстом. Його творчiсть починаючи з циклу “Сад
божественних пiсень”, пройнята iдеєю людськоï рiвностi; критикою паразитизму
експлуататорських класiв, любов’ю до “людей працi”, полум’яним патрiотизмом.

Високi моральнi якостi людини виявляються у добрих вчинках. А добрi вчинки

Ї в мудростi, бо й сама мудрiсть є джерелом усiх доброчесностей.
Тому збiрка “Сад божественних пiсень” є своєрiдним лiричним щоденником, в якому
вiдбилися життєвi подiï, роздуми, лiричний настрiй ïх автора. Мислитель
добре розумiв убогiсть i станову обмеженiсть панiвноï феодальноï моралi,
бачив, що iстини феодалiзму є бар’єром на шляху розвитку людини, ïï
природних здiбностей i талантiв.
Г. Сковорода дiйшов висновку, що щастя треба шукати в нас самих. Усякий мусить
пiзнати свою натуру, своï нахили. I щастя можна придбати, будуючи життя на
вiчному, а не на тлiнному.
Украïнський мислитель у збiрцi багато уваги зосередив на думцi, що людина
повинна бути вiльною, щоб реалiзувати своï можливостi. Свобода

Ї це вищий дар i благо людини, вони притаманнi ïй самiй за самою природою
речей, але через злу волю вiднятi в неï гнобителями та експлуататорами.

Сам Сковорода свободу називав “головною мiрою” у своєму життi; вважав це основною
метою, до якоï повиннi прагнути трудящi люди. Бо кожен мусить бути гiдним
свого справжнього призначення
Ї творити своє власне i загальне щастя.






Схожі твори: