Головна Головна -> Твори -> Чим близька менi поезiя М. Сингаïвського

Чим близька менi поезiя М. Сингаïвського




Батькiвське поле! Скiльки стежок протоптано ним, скiльки пiсень складено про його
красу, багатство, журливу задуму. Шелестять його колоски i ранньоï весни,
коли набралися вони молочноï стиглостi, i восени, коли збирають ïх у
жовтогарячi пшеничнi снопи. Радiють люди багатому врожаю, радiє поле, що змогло
дати трудiвникам своï плоди. Нашi батьки поливали його потом, обробляли
мозолястими руками. За кожним врожаєм стоять попереднi поколiння землеробiв i
майбутнi поколiння нащадкiв.
Читаючи рядки поезiï Миколи Сингаïвського “Батькiвське поле” розумiєш,
як автор ставився до своєï рiдноï землi, з яким натхненням описував його
невмирущу красу. Згадує поет свого батька, з яким приходив сюди ще маленьким
хлопчиком. Про що говорив батько синовi? Про те, скiльки турбот лягає на плечi
жниварiв i хлiборобiв, розповiдав про все, що пов’язано з важкою, але такою
приємною працею. Людина, яка народилася з мрiєю давати користь, не зможе викинути
на смiтник окраєчок хлiба, бо за ним стоïть важкий шлях вiд зернини до
теплоï хлiбини на столi. Украïнська земля така щедра на талановитих
людей: письменникiв, iнженерiв, хлiборобiв, учителiв. Усi вони народилися на цiй
землi, всiм вона стала рiдною ненькою, але якщо схибиш, станеш зрадником, то
обернеться вона злою мачухою, що нiколи не пробачить злоби, жорстокостi,
споживацького ставлення до ïï скарбiв.
М. Сингаïвський зумiв простими словами нiжно описати землю:
Всi вiд поля,
вiд грудки землi, вiд зерна,
всiх об’єднує хлiб
i турбота одна.
А як щиро поет згадує своïх батькiв в поезiï “Вiд серця поклонюсь”,
згадує рiдну неньку:
Ви спiвали дiтям колисковi,
нiжне серце сповнили добром.
Ми маємо своє корiння, яке мiцно проростає на Aрунтi любовi, доброти, поваги; про
це пам’ятаємо з самого дитинства, коли мила матуся спiвала колискову, водила
полем, розповiдала про працю i добробут. Дорослiшають дiти, приводять до рiдного
берега своïх дiтей, а матерi не старiшають. Так само переживають за нас, на
обличчях ïхнiх з’являються новi дорiжки зморшок, але для нас вони залишаються
найрiднiшими, найдорожчими, найневтомнiшими берегинями рiдного дому.

Кожен рядок М. Сингаïвського знаходить вiдгук у моєму серцi, моïй душi.
Вiн зумiв знайти щирi, проникливi слова для кожного читача. Багато чого може
статися, але ми знаємо, що завжди на нас чекатиме рiдна домiвка, рiднi
батькiвськi очi, якi зрозумiють i допоможуть найтяжчоï митi, радiтимуть,
коли зможемо досягти своєï мети. Для батькiв ми залишимось назавжди малими
хлопчиками i дiвчатками, якi збивали дитячi колiна, радiли новiй iграшцi. Не
забувайте своïх батькiв: вони заслуговують на вашу любов i повагу.






Схожі твори: