Головна Головна -> Твори -> В. Симоненко про iсторичну мiсiю людини на землi (“Ти знаєш, що ти – людина?”)

В. Симоненко про iсторичну мiсiю людини на землi (“Ти знаєш, що ти – людина?”)




В iсторiï украïнськоï лiтератури шiстдесятi роки стали роками
творчостi письменникiв, якi вiддали свiй голос на захист простоï людини. Вони
намагалися пробити чиновницько-бюрократичну стiну суспiльства, де людина була
лише “гвинтиком” ïхнього апарату, а не творцем своєï долi, своєï
iсторiï.
Василь Симоненко вiрив у духовну велич свого народу, тому своєю поезiєю порушував
питання про неповторнiсть людськоï особистостi, про сенс життя людини. Повага
до людини, зокрема до ïï гiдностi, до права жити так, як вона хоче

Ї в цьому фiлософська наснаженiсть i гуманiстична спрямованiсть поезiï “Ти
знаєш, що ти
Ї людина?”
Лад, у якому не цiнують кожну людину як неповторну особистiсть
Ї стверджує поет
Ї не можна назвати “народним” i “справедливим”. Вiн неминуче зазнає краху.
Пристрасно i переконливо звучать слова поезiï:
Усмiшка твоя
Ї єдина,
Мука твоя
Ї єдина,
Очi твоï
Ї однi.
Епiфора “єдина” пiдкреслює iндивiдуальнiсть, неповторнiсть кожноï людини, а
тому “…жити спiшити треба, кохати спiшити треба”, бо “бiльше тебе не буде завтра
на цiй землi”.
Симоненко зумiв кiлькома словами перевернути душу, примусив замислитися над таким
простим, але i таким складним запитанням: “Ти знаєш, що ти
Ї людина?” Автор закликає читачiв до самоповаги в тому розумiннi, що кожна людина
неповторна, що вона має право на повагу, любов, щастя, свободу. Кожна людина
повинна замислитися: чи так вона живе? Чи гiдна вона називатися людиною? Що
залишить пiсля себе нащадкам? Чи згадають нащадки добрим словом, адже:

Завтра на цiй землi
Iншi ходитимуть люди,
Iншi кохатимуть люди
Ї
Добрi, ласкавi й злi.
У цiй поезiï В. Симоненко розкрив мiсiю людини на землi, яка полягає у тому,
щоб творити добро, жити за законами моралi, поважати i цiнувати неповторнiсть
людськоï особистостi.






Схожі твори: