Головна Головна -> Твори -> Творчi джерела поезiï Василя Симоненка

Творчi джерела поезiï Василя Симоненка




Василь Симоненко. Поет-“шiстдесятник”. Недовгим був його життєвий i творчий шлях,
та його поезiю знають як у нашiй краïнi, так i за ïï межами. I
сьогоднi поезiï В. Симоненка хвилюють людськi серця, кличуть до дружби,
працi, закликають до боротьби.
Поетична творчiсть В. Симоненка живилася джерелами народного життя, пiснями,
скорботою i радостями простих людей, любов’ю до рiдного краю. Враження дитинства,
повоєннi труднощi навiяли поезiï “Нiч”, “Баба Онися”, “Жорна”. У вiршi
“Жорна” автор зображує людей, якi в роки вiйни змушенi були користуватися
жорнами. Є. Сверстюк про цей вiрш i його автора писав так: “Вiн пiднявся до
верхнiх щаблiв сучасноï культури i вмiв бачити колгоспника на тлi космiчного
вiку
Ї весь дiапазон крайностей життя i “парадоксiв доби”.
Особливiстю творчостi Василя Симоненка було те, що сюжети для своïх творiв
вiн брав iз реального життя. Автобiографiчним можна вважати вiрш “Кривда”. Поет
не тiльки спiвчуває скривдженiй злим сусiдом дитинi, а й оправдує помсту Iвася. I.
Кошелiвець зазначав, що матерi “у Симоненковiй поезiï вiддано стiльки
щироï уваги, скiльки в нашiй лiтературi не траплялося вже, либонь, вiд
Шевченка”. Зворушливi i задушевнi слова знайшов поет, звертаючись до матерi.
Колискова матерi, бiлi лебедi на стiнi рiдноï хати, поля, верби й тополi все
життя супроводжували письменника, ставши часткою його духовного багатства. Iз цих
образiв складається такий шедевр, яким стала пiсня “Лебедi материнства”. Образи
матерi i Вiтчизни у творi стоять поруч, бо для кожноï людини вони священнi.
Саме матiр i Батькiвщина роблять людину сильною i непереможною. Як материнський
заповiт, звучать рядки поезiï:
Можеш вибирати друзiв i дружину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину.
Можна вибрать друга i по духу брата,
Та не можна рiдну матiр вибирати.
У поезiях митця зустрiчаються думки-сподiвання, що люди його пам’ятатимуть.
Дiйсно, хоча життя поета обiрвалося дуже рано, його поезiя живе i, сподiваюсь, ще
не одне поколiння захоплюватиметься чарiвними рядками Симоненкових поезiй. У вiршi
“Пам’ятi Василя Симоненка” харкiвський поет Микола Побелян написав:

Я Симоненка
Перерiс лiтами
Ї
Яка несправедливiсть
На землi:
Пересiчнi
Миколи
Ї
Разом з нами,
А помирають
Вiщi Василi.






Схожі твори: