Головна Головна -> Твори -> Творче кредо Василя Симоненка

Творче кредо Василя Симоненка




I. Глибина думок i сила вiршiв Василя Симоненка. (Василь Симоненко

Ї нiжний поет-лiрик, який любив свiй край, свою землю. В його юнацькому серцi
завжди жили любов, вiра в людину, в ïï творчi можливостi.)

II. Образ лiричного героя поетичноï спадщини В. Симоненка.
1. Лiричний герой
Ї патрiот своєï краïни. (Лiричний герой поезiй В. Симоненка

Ї це людина на складних перехрестях iсторiï, поставлена у злиденнi,
варварськi умови буття, але яка бореться проти морального занепаду, бездуховностi
i деградацiï нацiï. Це людина, яка любить життя. Такi вiршi, як “Лебедi
материнства”, “Украïнi”, “Земле рiдна”, “Украïно, п’ю твоï зiницi”
вражають читачiв великою синiвською любов’ю поета до своєï Батькiвщини,
непiдробним почуттям патрiота. Лiричний герой цих поезiй наголошує, що без любовi
до Батькiвщини нема справжньоï людини. Для нього любити Украïну

Ї це значить жити для неï, любитУ 60-тi роки XX столiття в украïнську лiтературу ввiйшов молодий, але
талановитий, iз великим творчим потенцiалом поет, який згодом став символом
правди художнього слова i незрадливоï любовi до Украïни. Iм’я цього
поета
Ї Василь Симоненко.
Тема рiдноï землi, Украïни
Ї провiдна у лiрицi поета:
Украïно! Ти для мене
Ї диво!
I нехай пливе за роком рiк,
Буду, мамо горда i вродлива,
З тебе дивуватися повiк.
У кожному словi
Ї любов до рiдного краю, своєï землi, до Батькiвщини. Автор звертається до
землякiв iз проханням любити рiдну землю i дбати про ïï майбутнє. У
своєму щоденнику Василь Симоненко писав: “Найбiльше люблю землю, людей, нацiю i…
село Бiïвцi.., де мати подарувала менi життя”. Любов до рiдноï землi, до
Батькiвщини, до матерi, коханоï як найвища морально-духовна цiннiсть
вiдбивається у багатьох творах. Украïну вiн сприймає як святиню, а
вiдданiсть ïй вважає за свiй обов’язок:
Коли мечами злоба небо крає
I крушить твою вроду вiкову,
Я тодi з твоïм iм’ям вмираю
I в твоєму iменi живу!
В. Симоненко твердо переконаний, що украïнський народ безсмертний, як
безсмертна i невмируща його мова, пiсня, думка. З упевненiстю поет говорить:

Народ мiй є!
Народ мiй завжди буде!
Нiхто не перекреслить мiй народ!
Недовгим було життя Василя Симоненка, та вiн чiтко окреслив для себе справжнi
життєвi цiнностi й утверджував ïх у своïх творах. Найдорожча цiннiсть
для людини
Ї Батькiвщина. I закликає поет:
Можна все на свiтi вибирати, сину,
Вибрати не можна тiльки Батькiвщину,
Ї
бо нема без неï щастя.
Iз творiв В. Симоненка дiзнаємося, що сенс життя поета
Ї самовiддане служiння рiднiй землi, людям. У передмовi до книжки “Лебедi
материнства” Олесь Гончар писав, що зоря Василя Симоненка не меркне з роками,
“його творчiсть живе, ïй вiдкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до
Украïни, яка навiки увiнчала поета своєю любов’ю”.
украïнський народ, творити заради
нього.)
2. Краса героя iнтимноï лiрики. (Поет, який прожив лише 28 рокiв, пiднiс
iнтимну лiрику на небувалу висоту. У вiршах “Любов”, “Вона прийшла”, “Є в коханнi
i буднi i свята” розкрито iнтимнi почуття лiричного героя. Любов так заполонила
серце героя, що вiн мимоволi доходить висновку: “Я без тебе жить не можу!” Вiн
сприймає ïï святiсть, виявляє лицарське ставлення до неï. Любов
дає лiричному героєвi не лише щастя, а й страждання, та все одно поет благословляє
зливу почуттiв, що освятили його душу.)
III. Слово В. Симоненка
Ї це справжнє надбання. (Василь Симоненко
Ї це народна совiсть в украïнському письменствi. Не судилося його таланту
розкритися повнiстю, але те, що вiн створив, нетлiнне. Слово його

Ї справжнє надбання. Лiричний герой його поезiй
Ї громадянин-патрiот, який понад усе любить рiдну Украïну, весь трудовий люд,
який усвiдомлює широкий свiт по-новому, який вважає Украïну за святиню, а
вiдданiсть ïй
Ї за обов’язок свiй i щастя.)






Схожі твори: