Головна Головна -> Твори -> Краса i щирiсть почуттiв в iнтимнiй лiрицi Василя Симоненка.

Краса i щирiсть почуттiв в iнтимнiй лiрицi Василя Симоненка.




Василь Симоненко прожив 28 рокiв. Та вiн назавжди увiйшов у iсторiю рiдноï
культури своïм болем за долю Украïни, тривогами за Всесвiт, лiричним
звучанням своïх iнтимних творiв, у яких зворушує краса i щирiсть почуттiв. I
хоч iнтимнi мотиви В. Симоненка переважно тiсно поєднанi з пейзажними,
соцiальними, громадянськими, все ж вiршi про кохання у його поетичнiй спадщинi
займають чiльне мiсце. бiльшiсть з них ввiйшли до циклу
ЇТиша i грiм
Ї, частково
Ї до циклу
ЇЗемне тяжiння
Ї.
Юнацькi мрiï, сподiвання разом з легким смутком охоплюють лiричного героя
поезiй
ЇЛюди рiзнi мiж нас бувають…
Ї та
ЇПригадую усе до слова…
Ї. Образ коханоï порiвнюється ним з весняним громом, який стає

Їсовiстю i душею
Ї i
Їщасливим щастям
Ї. Самовiддане, глибоке кохання сповнює лiричного героя у вiршi
ЇОбражайся на мене,як хочеш
Ї. У цьому творi лунає заклик поета прожити життя, не розмiнюючи кохання на
дрiбницi. Така думка часто повторюється у вiршах В.Симоненка. У поезiï

ЇТи знаєш, що ти
Ї людина
Ї вона виражена вiдомою поетичною формулою.
Несподiвано прийшла любов до лiричного героя у вiршi
ЇВона прийшла
Ї. Пiд впливом чару кохання мiняється його внутрiшнiй свiт, i все довкола теж
стає все привабливiшим i кращим. Душа закоханого спiває солов’ями, вона тягнеться
за чудовим покликом.
Людина глибокоï душi, В. Симоненко у вiршах про любов не мiг бути поверховим
чи нещирим. Вiн був прекрасним i чистим навiть тодi, коли не все складалося за
бажанням, коли не вдавалося висловити коханiй те, чим жила душа.
Зворушлива вiдвертiсть iнтимноï лiрики В.Симоненка викликає захоплення
читача, бере у полон його душу, спонукає спiвпереживати лiричному героєвi. Такими
є вiршi
ЇРозвели нас дороги похмурi…
Ї,
ЇДотлiває холод мiй у ватрi
Ї,
ЇЯ тобi галантно не вклонюся
Ї. У них поезiях багато тривоги, муки, недовисло-влених почуттiв. Лiричний герой
з нiжнiстю згадує про свою дiвчину. Вона
Їкрихiтна
Ї,
Їмила
Ї i
Їпрозора, мов ранкова тiнь
Ї. До цього образу вiн звертається, коли на душi холодно, незатишно, коли у
вогнищi життя (ватрi)
Їдотлiває холод
Ї.
Заслуговують на увагу тi вiршi iнтимноï лiрики В.Симоненка, в яких вiн
по-фiлософськи розмiрковує про взаємини закоханих на тлi буденщини. На думку
автора, втрачає багато той, хто не вмiє поступитися, не здатен вiдрiзнити
важливого вiд дрiбничкового, мiзерного. Життя, звичайно,
Їне можна заховати за рожевих iлюзiй вуаль
Ї, але можна обiйти незначнi життєвi незгоди. Вчасно сказане:
ЇПробач, моя вина
Ї (вiрш
ЇМоя вина
Ї) рятує кохання, допомагає подолати кризу.
У вiршi
ЇЄ в кохання i буднi, i свята…
Ї лiричний герой впевнений, що
Їдрiб’язковi хмарки образи не закрили б сонце вiд нас
Ї. Метафоричнi
Їхмарки
Ї,
Їсонце
Ї та улюблений стилiстичний засiб поета оксюморон (
Їненаглядна, злюща, чудова
Ї), використаний в останнiй строфi вiрша, пiдкреслюють мудрiсть лiричного героя у
сприйняттi тимчасових непорозумiнь.
Випробування коханням на життєвих перехрестях
Ї тема вiрша
ЇТам, у степу схрестилися дороги
Ї, який став вiдомою пiснею. Музику написав В.Литвин.






Схожі твори: