Головна Головна -> Твори -> «Старий і море» Хемінгуея — повість-притча про людину

«Старий і море» Хемінгуея — повість-притча про людину


Філософська символіка та система образів твору. Літературні дослідники називають повість видатного американського письменника Е. Хемінгуея (1898-1961) «Старий і море» «притчею», певно, це дійсно так. Бо цей, з одного боку, дуже реалістичний твір – не простий опис цікавої пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого рибалки з морем і рибою. Ця повість має значно ширший і узагальнений зміст, який не зводиться лише до авторської ідеї про необхідність збереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. Про це Хемінгуей писав у кожному своєму художньому творі. Але саме з приводу повісті «Старий і море» письменник сказав: «Здається, що врешті-решт я домігся того, над чим працював усе моє життя».

Що мав на увазі Хемінгуей? Напевно, однозначно відповісти на це питання неможливо. Але зрозуміло одне: він досягнув у своїй творчості вищої сходинки і на рівні ідей, і на рівні художнього зображення дійсності.

Зовні сюжет повісті досить нескладний. Старий Сантьяго, герой твору, стомлений невдачами, які переслідували його вже довгий час, відпливає далеко у море, в пошуках здобичі. Йому пощастило: попалась «величезна риба». Та риба була велика і сильна, що старому довелося докласти чимало зусиль, щоб перемогти її. Але на зворотньому шляху акули пожирають рибу, і старому залишається її кістяк.

Однак річ у тім, що сама по собі боротьба старого з рибою, з акулами – це лише видима частина сюжетного «айсберга». Захована ж упідтексті частина говорить про більш важливе і значне: письменник розмірковує над взаємовідносинами людини із суспільством, людини і природи, людини і навіть Всесвіту. Реалістичні образи старого, моря, риби, хлопчика, левів, акул навівають символістичного значення і знаходяться в стані протистояння і єдності одночасно.

Стверджується думка про взаємозязок усіх мешканців Землі: людей, тварин, птахів, і в той же час один із парадоксів людського існування: людина змушена вбивати тих, коголюбить, хто «дорожчий від брата». «Як добре, що нам не потрібно вбивати сонце, місяць і зірки, достатньо того, що ми вимагаємо їжу у моря і вбиваємо своїх братів».

Людина – частина природи, частина Всесвіту. Вона відчуває це і прагне до гармонії з ними. Саме такою повинна бути світобудова: людина у гармонійному співіснуванні з природою, Всесвітом – до такої важнішої думки приходить Хемінгуей. Розглянемо взаємозв’язок образів і старого та хлопчика:

  • старість – юність
  • кінець – початок

Хлопчик Манолін – продовження старого, його майбутнє, він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом із досвідом і частину душі сарого. «Був би зі мною хлопчик», – рефреном звучать у повісті слова старого, якими автор стверджує думку, що сила людства у його єдності.

Образи акул – хижаків, ворогів можна ще сприймати, як перешкоди на шляху досягнення мети. Людина сміливо вступає з ними у боротьбу. «Акула нічого не боїться і чинить так, як їй заманеться . Тут звучить знамените «…людина не для того створена , щоб бути переможеною. Людину можна знищити, але її не можна перемогти».

Але «переможець нічого не здобуває» – цю філософську думку Хемінгуей виніс навіть у заголовок одного із своїх творів. Сутність людського життя у боротьбі і перемозі в ній, можливо, це перемога над собою.

В житті (морі) у кожного є своя Риба (мета, ціль), яку потрібно здобувати, є свої Акули (вороги, перешкоди), і, слава Богу, є свій Хлопчик (надія на майбутнє, на своє продовження), свої Леви («найкраще в моєму житті», символ юності, дитинства, щасливих миттєвостей, того, що допомагає жити). А ще людина – частинка неосяжного Всесвіту. Вона відчуває себе добре лише в гармонії з усім, що оточує її: небом, сонцем, морем, птахами, рибами. Вона – не цар, не піщинка – вона рівна серед рівних.

Стають зрозумілими слова Хемінгуея з приводу закінчення ним повісті: «Здається, що я, врешті-решт, домігся того, над чим працював усе моє життя». Письменник у своїх творах завжди змальовував якісь актуальні соціальні конфлікти, проблеми сучасного йому життя, оточуючого його суспільства. Тобто, там-були зафіксовані лише миттєвості, а тут – вічна картина світу і людського існування.



Схожі твори: