Головна Головна -> Твори -> Опис природи

Опис природи


Падолист

Неможливо відвести погляд від різнобарвного вбрання дерев під час неперевершеної малярки-осені.
Вийдеш в один із останніх кришталевих днів у цю неповторну живу майстерню і мимохіть стишуєш ходу перед вершинними витворами природи. Бо хто може передбачити напевне, коли обважнілі осінні хмари надовго закриють стомлене за літо сонце і скільки буде дощів, снігів, заморозків, недоречних відлиг, поки натруджена земля не порине у білий сон?
Поки ще не минула нагода, хочеться намилуватись прозорим, щедро напоєним пахощами, повітрям, чарівливо-таємничим торжеством природи. Саме цієї пори вона найбільше вабить до себе, бо стає надивовижу життєдайною. Змінюється ніби саме небо, сонце стає менш яскравим і пекучим. Дні стоять надивовижу м’які, і, здається, сама природа стає більш спокійною і урівноваженою. Для людей ці зміни корисні: стимулюють активність нашого організму, дозаряджають його енергією. А рослини — навпаки: для них це умова заглиблення в спокій. Опадає листя, сохне трава. Так природі легше пережити холод і сніговії зими, що прийдуть на зміну цій тихій осені. А опале листя збагачує грунт добривами, допомагає вижити як деревам, так і деяким тваринкам і комахам. Вони переживуть холодну зиму і будуть радувати нас наступної весни.
А поки ще падолист іде по лісам, гаям і садам. Струшує жовті листочки і спілі плоди, розмальовує у всі відтінки жовтого дерева і кущі, присушує траву.
І в ці останні теплі дні зупинімось і замилуймося красою природи, сповнимося її спокоєм і тишею…

Перший сніг

Нині ранком світ став білим-білим. Перший сніг упав на землю.
Він найбіліший. Сніг цей неначе звучить м’якою, ліричною мелодією. Він пробуджує радість. Зима почалася! Після сірих, холодних листопадових дощів — перший здоровий морозець.
Сніжинка до сніжинки тчуть сніговий килим. Дерева ніби цвітуть. Ясени і клени, берези і горобина, калина і горішина. Усі вони від підніжжя до стовбурів крон одяглися в іній. Кожне видається великою квіткою, хай і холодною.
Три казкових красуні застигли віддалік над річкою. То три верби. їхнє текуче, спадисте гілля особливо густо обнизалось пухким білим снігом.
Берізки під снігом здаються повітряно-легкими, такі вони світлі і чисті.
І все навкруги немов чудернацька картина, де використано лише білий колір.

Твір-опис. Березень

Якось увечері дмухнув вологий вітер. Цілу ніч він шумів голим виттям, а вранці нагнав густих сірих хмар. Потім почався рясний дощ. Він безперестанно йшов цілий день, ущух тільки надвечір, тоді з землі піднявся густий сивий туман. Він клубочився молочними хвилями, і на вулицях за три кроки нікого не можна було побачити.
Три дні змагалось сонце з туманом і хмарами. І, нарешті, перемогло. Радіючи з перемоги, воно приснуло на землю сліпучим золотим промінням. І всі зрозуміли, що почалася весна.
Небо стало чисте і синє-синє. Повітря якось одразу значно потеплішало. За кілька днів у набубнявілих бруньках уже можна було побачити клейкі зелені листочки. Вітер був теплий і ласкавий. Здавалось, усі: люди, природа жива і нежива, небо, сонце — раділи з того, що зима нарешті пішла. Настрій у всіх був піднесений. Радість відчувалась навіть у тому, як по-новому, по-весняному цвірінькали горобці, співала синичка. Кудись раптом зникли ворони, що своїм криком досаджали цілу довгу холодну зиму, накликаючи сніг.
Цей піднесений настрій відчувався у тому, як люди вітаються одне до одного. На вулицях стали з’являтися перші закохані пари.
І хоч подекуди ще лежав нерозталий сніг, було зрозуміло, що вороття до зими не буде. Почалася чудова, розкішна весняна пора.



Схожі твори: